ТЕМА: Пункты кредитного договора не действительны. ПриватБанк. Увеличения % ставки

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – ПАТ «Універсал Банк»), укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі 6 тис. доларів США на строк до 25 березня 2013 року зі сплатою 24 % річних. Крім того, за користування кредитом понад установлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється процентна ставка в розмірі 72 % річних.

Позивач вважала, що умова щодо встановлення підвищеної процентної ставки є несправедливою, тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсними п. 2.4 кредитного договору та пункт «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору з моменту його укладення.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним п. 2.4. кредитного договору від 10 квітня 2008 року та пункт «Підвищена процентна ставка (у разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору, які встановлюють підвищену процентну ставку за користування кредитом понад установлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу). Зобов’язано ПАТ «Універсал Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 10 квітня 2008 року та зарахувати в погашення тіла кредиту грошові кошти, зараховані раніше в погашення нарахованих підвищених процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявність п. 2.4. кредитного договору від 10 квітня 2008 року та пункту «Підвищена процентна ставка (у разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору призвела до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позивача як споживача, у зв’язку з чим ці умови кредитного договору є несправедливими.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із правомірності встановлення банком підвищеної процентної ставки, оскільки, підписуючи кредитний договір, сторони досягли домовленості про те, що банк має право встановлювати підвищену процентну ставку (у разі прострочення платежу) і встановлювати її на рівні 72 % річних.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що 10 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останній надано кредит у розмірі 6 тис. доларів США на строк до 25 березня 2013 року, для поточних потреб позичальника (п. 1.3. договору).

Згідно з п.1.1 кредитного договору на позичальника покладено обов’язок погасити кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором та додатками 1 і 2. Пунктом «Процентна ставка (станом на день укладення договору)» додатку 1 розмір процентної ставки визначено у розмірі тис.

Згідно 24 % річних. Водночас пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, вказана в додатку 1 до договору. У додатку 1 у пункті «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» розмір такої ставки визначений у розмірі 72 % річних.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що визначений у додатку 1 до кредитного договору розмір підвищеної процентної ставки – 72 % річних, перевищує розумну межу плати за послугу, яка встановлена законом.

Крім того, з 25 червня 2008 року банк у односторонньому порядку збільшив як основну процентну ставку з 24 % до 30 % річних, так і підвищену – з 72 % до 90 % річних.

Таким чином, апеляційний суд, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про те, що банком правомірно встановлено підвищену процентну ставку.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року скасувати, заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.