ТЕМА: 10.05.2016 Про визнання протиправними дій та скасування рішення. “Кей-Колект”

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р.Справа № 820/11865/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. по справі № 820/11865/15

за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2

до Державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (далі – відповідач), треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просила суд:

– визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей – Колект”;

– визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23365711 від 03.08.2015 року на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей – Колект”.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. зазначений позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей – Колект”.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23365711 від 03.08.2015 року на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “Кей – Колект”.

Третя особа, товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 33, 35, 36 Закону України «Про іпотеку», просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Аверіною М.Е., ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купив квартиру № 34 (тридцять чотири), що знаходиться в будинку №61 (шістдесят один) розташованому по АДРЕСА_1 Відчужувана квартира складається з трьох жилих кімнат, житловою площею 52,2 кв.м. Загальна площа цієї квартири становить 67,7 кв.м.

04 квітня 2008 року між ОСОБА_8 та АКІБ “УкрСиббанк” було укладено договори про надання споживчого кредиту на суму 6500,00 доларів США за договором №11328462000 (а.с. 74-77), на суму 100000,00 доларів США за договором №11328390000 (а.с. 81-84).

Одночасно з ними, в порядку забезпечення виконання зобов’язань за Кредитними договорами між ОСОБА_8 та АКІБ “УкрСиббанк” укладено договір іпотеки (нерухомого майна), зареєстрований за реєстровим номером №222 від 04.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, згідно якого Іпотекодавець (ОСОБА_8) передав Іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1

24 липня 2010 року ОСОБА_8 помер, про що свідчить Свідоцтво про смерть № 10246, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову ХМУЮ 27.07.2010 року (а.с. 12)

Судом першої інстанції також встановлено, що після смерті ОСОБА_8 відкрита спадщина та згідно довідки від 11.10.2011 року № 5327/01-6 спадкоємцями, котрі у встановлений строк звернулись до нотаріальної Одинадцятої державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини є: ОСОБА_1, малолітній ОСОБА_2 (заяву було подано матір’ю ОСОБА_1), ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 14)

12.12.2011р. між ПАТ “УкрСиббанк” та ТОВ “Кей-Колект” укладено договір факторингу №1, предметом якого є передача у власність останньому права вимоги: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом; сплати сум комісійної винагороди за надання та користування кредитними коштами на підставі первинних договорів, укладених між банком і боржниками вказані у додатку до цього договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права банка за усіма договорами забезпечення.

Цього ж дня між ПАТ “УкрСиббанк” та ТОВ “Кей-Колект” укладено договір уступлення вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого, в зв’язку з укладенням договору факторингу, товариство прийняло права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку до цього договору, зокрема, за договором іпотеки від 04 квітня 2008 року.

03.08.2015р. ТОВ ” Кей-Колект” звернулося до приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. із заявою про реєстрацію за підприємством на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 та припинення іпотеки на цю квартиру (а.с. 53).

До заяви надано: договір факторингу № 1 від 12.12.2011р. (а.с. 101-105), договір відступлення вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року (а.с. 106- 109), договір іпотеки №222 від 04.04.2008 року (а.с.70), договори про надання споживчого кредиту №11328462000 (а.с. 74-77) та №11328390000 від 04.04.2008 р. (а.с. 81-84), повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 732947/ЛЗ від 11.11.2013 р., №732946/ЛЗ від 27.02.2014 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення в відміткою про вручення (а.с. 54-55, 57-58), копію паспорту особи, що подавала документи, накази по підприємству щодо повноважень керівництва, реєстраційні документи, статут, звіт про оцінку майна, платіжні доручення, технічний паспорт.

Згідно витягу № 41662131 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.08.2015 р., державним реєстратором – приватним нотаріусом Суперфіном Борисом Михайловичем внесено запис про прийняте приватним нотаріусом Суперфіном Борисом Михайловичем рішення від 03.08.15 р. індексний номер 23365711 про державну реєстрацію за TOB “Кей-Колект” прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) квартири за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для реєстрації слугував договір іпотеки № 222 від 04.04.2008 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням Державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За приписами ч.9 ст. 15 вказаного Закону державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Отже, забезпечення нотаріусом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за нотаріально посвідченим правочином, виданим свідоцтвом здійснюється шляхом реєстрації нотаріусом в єдиних та державних реєстрах відомостей про посвідчений ним правочин чи видане свідоцтво

Таким чином, законодавством встановлено право нотаріуса здійснювати державну реєстрацію за нотаріально посвідченими правочинами та виданими свідоцтвами про право на спадщину, предметом яких є нерухоме майно.

Разом з тим, з матеріалів справи колегією суддів не встановлено та відповідачем не доведено вчинення будь-яких нотаріальних дій з об’єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, здійснюючи державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру без вчинення нотаріальних дій, нотаріус діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідач мав право на проведення державної реєстрації права власності на квартиру без вчинення нотаріальних дій, оскільки вони суперечать вищенаведеним приписам Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Як встановлено з матеріалів справи, 04.04.2008 року між ОСОБА_8 та АКІБ “УкрСиббанк” укладено договір іпотеки (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 4. 5 розділу 4 Договору іпотеки №222 від 04.04.2008 року (далі – договір іпотеки) звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового регулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно п. 5.1 розділу 5 вказаного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання. Пунктом 5.2 розділу 5 визначено, що позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

-передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку” (п.п. 5.2.1 п. 5.2 розділу 5 договору іпотеки);

-отримання Іпотекодержателем права продати предмет Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку” (п.п. 5.2.2 п. 5.2 розділу 5 договору іпотеки).

Таким чином, сторони досягли згоди щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. При цьому, позасудове врегулювання здійснюється лише на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Між тим, доказів укладення відповідного окремого договору до суду не надано.

Також з матеріалів реєстраційної справи колегією суддів встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” при поданні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на предмет іпотеки – квартиру за адресою: АДРЕСА_1, окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя подано не було.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що не укладення сторонами окремого договору не обмежує державного реєстратора у здійсненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки з огляду на наявність в іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, виходячи з наступного.

В договорі іпотеки сторони виклали застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Разом з тим, лише сама наявність вказаного розділу в договорі не є підставою для безумовного звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане застереження визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким у даному випадку є укладення окремого договору.

Таким чином, у відповідності до вимог вищезазначеного договору іпотеки позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, державним реєстратором в порушення вимог ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Вищенаведене також спростовує доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваних дій державного реєстратора з огляду на відсутність законодавчого закріплення необхідності витребування державним реєстратором документів, необхідних для проведення реєстраційної дії, оскільки приписами ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено обов’язок державного реєстратора встановити відповідність заявлених прав і поданих документів, а у випадку невідповідності поданих документів вимогам, встановленим цим Законом, або неможливості встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують, державний реєстратор у відповідності до вимог ст. 24 вказаного Закону відмовляє у проведенні державної реєстрації.

Відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку” якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Пунктом 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 (далі – Порядок №868) визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У відповідності до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_8 надсилались Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрборг» поштові відправлення у грудні 2013 року та у квітні 2014 року (а.с. 55, 58).

Між тим, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, які саме документи направлялись ОСОБА_8

До поштового відправлення не додавався опис вкладення, який би міг підтвердити, що ОСОБА_8 надсилались повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, згідно свідоцтва про смерть від 27.07.2010р. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12). Доказів направлення повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки саме позивачу – ОСОБА_1 апелянтом не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про те, що обрана іпотекодержателем процедура стягнення виключає можливість іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апелянт в обґрунтування вказаних доводів зазначає, що заборгованість позивача за кредитним договором не погашена, звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08.09.2015р. не відбулося, а правовою підставою для реєстрації права власності за третьої особою права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, було застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Між тим, колегія суддів зазначає, що правові підстави для державної реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» відсутні, оскільки передача права власності та права продати предмет іпотеки будь-якій особі здійснюється лише на підставі окремого договору, про що зазначено у договорі іпотеки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності дій державного реєстратора при проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. по справі № 820/11865/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.