Послуги

Підбірка судової практики за розглядом справ, що підпадають під статтю 436-2 Кримінального кодексу України від адвоката Дмитра Касьяненка

16/08/2024

На сьогоднішній день Україна продовжує стикатися з важливими викликами, пов’язаними з захистом своєї територіальної цілісності та суверенитету. Стаття 436-2 Кримінального кодексу України є однією з ключових норм, яка спрямована на захист правди про збройну агресію Російської Федерації проти України, що розпочалась у 2014 році. Ця стаття передбачає відповідальність за виправдовування, заперечення, або визнання правомірною цієї агресії, а також за глорифікацію осіб, які брали участь у збройних діях на боці агресору.

Зважаючи на важливість цієї теми, я підготував підбірку судової практики та аналітичних матеріалів, які детально висвітлюють застосування зазначеної норми в судових процесах. Мета цієї підбірки – надати юридичній спільноті та зацікавленим сторонам інструменти для глибшого розуміння цієї кримінально-правової норми та практики її застосування.

Сьогоднішня публікація допоможе розібратися в ключових аспектах цієї статті, проаналізувати конкретні судові рішення та їх вплив на правозастосування в Україні. Вірю, що ця інформація буде корисною як для практикуючих юристів, так і для тих, хто цікавиться питаннями національної безпеки та правосуддя.

Перша частина статті 436-2 Кримінального кодексу України передбачає, що виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України,  – караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Друга частина статті 436-2 Кримінального кодексу України передбачає, що виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

Частина 3 статті 436-2 Кримінального кодексу України передбачає, що дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

У справах із вчиненням злочину, передбаченого статтею 436-2 Кримінального кодексу України, у період 2022-2024 років було винесено наступні ухвали та вироки, що мають практичне застосування.

Справи з укладенням угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений під час усних розмов вживав висловлювання в яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України і, зокрема, вживав наступні висловлювання російською мовою: « – Взяли, самі взорвали Нову Каховку свою, затопили, чи що? Я так зрозумів? « – До останнього українця» (переклад з рос.), які містять виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Під час досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ст.436-2 ч.1 КК України, як умисні протиправні дії, які виразились у виправдовуванні, збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовуванні тимчасової окупації частини території України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.436-2 ч.1 КК України.

У ході розслідування було укладено угоду про визнання винуватості, на підставі чого своїм вироком суд затвердив дану угоду та призначив узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

У даній справі обвинувачена у категоричній формі заперечувала факти бомбардування військовослужбовцями збройних сил російської федерації цивільного населення України, спростовувала знущання збройними силами російської федерації над цивільними громадянами у м. Буча Київської області під час його окупації російською федерацією, а також вказувала, що у повномасштабному вторгненні рф на територію України винна українська влада тим самим заперечувала та виправдовувала збройну агресію російської федерації проти України.

Дії обвинуваченої органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.436-2 КК України запереченні та виправданні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

У ході розслідування було укладено угоду про визнання винуватості на підставі того, що обвинувачена беззастережно та в повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України і зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в суді у обсязі пред`явленої підозри.

Вироком суду постановлено затвердити угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, призначити узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.

Обвинувачений у даній справі, використовуючи обліковий запис в месенджері «Telegram», неодноразово у ході переписки з громадянкою російської федерації надіслав останній повідомлення, в яких міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії рф проти України, зокрема, наступного змісту:

«На жаль, 2 людини 🙁 Решті мозок промили максимально пропагандою. Є люди в місті, які розуміють, що відбувається, але їх менше і бояться будь-що казати…», «Більшість із ким говорю думають, що рф це звіри, які вбивають та гв…» (переклад з рос) тощо.

Таким чином, обвинувачений вчинив виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

У ході досудового розслідування обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, зобов`язався співпрацювати з правоохоронними органами та надати інформацію щодо всіх відомих йому обставин вчинення злочину.

У судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Зважаючи на зазначене, суд затвердив угоду про визнання винуватості, остаточно визначивши покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням 2 роки іспитового строку.

В обхід блокування автономних систем, що зобов`язало провайдерів заблокувати мільйони IP-адрес у російському сегменті інтернету, обвинувачений через мережу Інтернет із використанням профілю соціальної мережі «Одноклассники» займався розповсюдженням матеріалів, поширенням відеозаписів, публікацій, в яких містяться ознаки виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.

Сторона обвинувачення інкримінувала вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників).

Обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України повністю та беззастережно визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та сприяти розслідуванню кримінального провадження у встановленні обставин по виявленню та припиненню інших відомих їй подібних кримінальних правопорушень.

За вироком суду, між обвинуваченим та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без конфіскації майна та звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням на один рік.

Обвинувачений, який має вкрай негативне ставлення до державної влади, поширював матеріали, в яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, використовуючи власний обліковий запис соціальної мережі «Facebook», який є в публічному доступі для необмеженого кола осіб. Зокрема, на вказаній власній сторінці в соціальний мережі обвинувачений поширив відеоматеріал тривалістю 23 хв. 47 сек. під назвою «Репост!!!Сатанисты – устроили в Украине войну!!! Сатанист – снял маску!!!», в якому містились численні висловлювання на виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році.

Сторона обвинувачення інкримінувала вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників).

Під час судового розгляду обвинувачений пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин за обставин, викладених в обвинувальному акті, з прокурором добровільно уклав угоду про визнання винуватості в якій узгоджено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна та зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Вироком суду обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, призначено узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки без конфіскації майна та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в один рік.Вилучені під час досудового розслідування докази частково вилучено.

Повернення обвинувального акту прокурора.

Судом встановлено, що обвинувальний акт у даній справі за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки при формулюванні обвинувачення прокурором належним чином не дотримані вказані вимоги закону. Обвинувальний акт містить неконкретність обвинувачення, що не можливо усунути під час розгляду кримінального провадження, що зокрема і було зазначено і в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 29.12.2022 з якої вбачається, що у вказаному обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення прокурором не дотримано вимог ст. 291 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання захисника та обвинуваченого є обґрунтованим, а обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України підлягає поверненню прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті у зазначеній справі, не відповідають диспозиції ст. 436-2 ч. 2 КК України, а саме описовій частині обвинувального акту викладено, що підозрюваний за допомогою мобільного телефону виготовив відеозапис в якому заперечував факт збройної агресії Російської Федерації. В резолютивній частині обвинувального акту особа обвинувачується в поширенні вказаних матеріалів, але в обвинувальному акті не зазначено дату скоєння кримінального правопорушення, не зазначено при яких умовах був зроблений відеозапис, не вказано яким саме чином відбувалось поширення цих матеріалів, та де саме він розповсюджувався.

Тобто прокурор посилається на єдиний доказ як на відеозапис, який вже доданий до іншого кримінального провадження за обвинуваченням особи за ст.111-1 ч.1 КК України, де викладені обставини фактично дублюють обставини кримінального правопорушення, на яке прокурор посилається в даному обвинувальному акті, та до матеріалів справ приєднаний один і той же доказ, на якому і ґрунтується все обвинувачення.

З огляду на це, сул вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника обвинуваченого та повернути прокурору обвинувальний акт скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України.

Захисник обвинуваченого у даній справі заявила клопотання про повернення обвинувального акта за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України, прокуророві з огляду на те, що обвинувачений не розуміє мову, якою складений обвинувальний акт, і не розмовляє нею. Посилається на те, що прокурор не вчинив під час досудовго розслідування у спосіб та порядок, визначний процесуальним законом, процесуальні дії, а саме: вручив підозру та обвинувальний акт обвинуваченому мовою, яку він не розуміє в порушення вимог статей 29, 68 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що сторони кримінального провадження в ході досудового слідства використовували усний переклад перекладача, якого було залучено в ході досудового слідства.

Тим не менш, на переконня суду повідомлення про підозру та обвинувальний акт мали б бути обов`язково письмово перекладені без будь-яких клопотань сторони захисту, і цей переклад невідкладно мав би бути вручений обвинуваченому, адже перекладач забезпечує обвинуваченому комунікацію із захисником для розробки правової позиції захисту. Усний переклад збільшує реальний час підготовки для захисту і ставить під сумнів ефективність захисту, в тому числі і особистого захисту в таких умовах.

З огляду на це, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для виконання вимог ст. 29 КПК України.

Захисник обвинуваченої у даній справі заявив клопотання про повернення прокурору обвинувального акту у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, зокрема, вказав, що у даному документі містяться вказівка на те, що особа підозрюється у вчиненні злочинів, тобто не набула статус обвинуваченої. Крім того, зазначив, що в обвинувальному акті відсутня дата його складання. Вказані недоліки перешкоджають призначенню справи до розгляду.

Суд зазначає, що зі змісту обвинувального акта вбачається, що обвинувачена особа зазначена як підозрювана і як обвинувачена. Крім того, в формулюванні обвинувачення при кваліфікації дій особи прокурором вказано, що остання саме підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України. Такі суперечності в обвинувальному акті, на думку суду, можуть стати в майбутньому підставою для скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення, а отже даний обвинувальний акт відносно особи не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, в обвинувальному акті в розділі 9 не зазначено дата складення та затвердження обвинувального акту, що свідчить про невідповідність обвинувального акту і вимозі передбаченої п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Враховуючи, що вказані факти є підставою для повернення обвинувального акта прокурору як такого, що не відповідає вимогам КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а обвинувальний акт – поверненню прокурору для усунення недоліків.

Під час розгляду апеляційної скарги прокурора на зазначене вище рішення, Київський апеляційний суд підтримав зазначене в ухвалі суду першої інстанції щодо того, що зі змісту обвинувального акта вбачається, що обвинувачена особа зазначена у ньому як підозрювана і як обвинувачена. Крім того, в формулюванні обвинувачення при кваліфікації дій обвинуваченої прокурором вказано, що остання саме підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 6 ст. 111-1, ч. 3 ст. 436-2 КК України. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані суперечності в обвинувальному акті можуть стати в майбутньому підставою для скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення, а отже даний обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства.

Також апеляційний суд зауважив, що в обвинувальному акті не зазначена дата його складення та підписання, що свідчить про невідповідність обвинувального акта вимозі, передбаченої п.9 ч.2 ст. 291 КПК України.

Суд визнав такі порушення вимог кримінального процесуального закону істотними, з огляду на що заявив про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

У даному рішенні суд зазначає, що пред`явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Перевіривши зміст даного обвинувального акту, суд вважає, що обвинувачення, викладене в ньому є неконкретним, а обвинувальний акт, у цій частині, таким, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення органом досудового розслідування не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, для усунення вищезазначеного недоліка.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обвинувачений у розмові з присутніми особами виправдовував, визнавав правомірною, заперечував збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадського конфлікту, а також заперечував тимчасову окупацію частини території України, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «України як такої не існувало ніколи, це якщо історично заглибитись, ніколи не існувало, території не було цілісної і Росія забирає своє», «НАТО якби руками українців намагається знищити російську державу і якщо загалом піти далі на територію росії, захопити їх і взагалі знищити як державу, Росія захищається як може», «…перед тим як робити якісь страшні дії, наприклад обстріл ракетами, зазвичай попереджає українців. Він каже там, наприклад, не вступайте в НАТО, або не беріть підтримку озброєння від НАТО і тоді не буде обстрілу», «наші ж теж Донбас бомбили… ну, наші ж мирне населення бомблять і бомбили, то чого ти ображаєшся на Росію?» тощо.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.1 ст.436-2КК України, як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України.

Обвинувачений вину у вчиненому злочині не визнав. Надав показання, що у ході розмови не висловлював фраз, якими виправдовував, визнавав правомірною чи заперечував збройну агресію Російської Федерації проти України.

Судом встановлено,що своїмидіями обвинуваченийпосягав насуспільні відносини, щозабезпечують міжнародний правопорядок, який ґрунтується на принципах незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності.

З урахуванням обставин події, судом встановлено, що обвинувачений діяв з прямим умислом, тобто бажав нав`язати певному колу осіб свою певну думку, що вказує на наявність у його діях суб`єктивної сторони, як елементу складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Вироком суду обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

Обвинувачена неодноразово використовувала особистий профіль в інтернет-месенджері «Telegram та в ході листування здійснила заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, зокрема у фрагменті розмови: «Доброго часу доби! Спробували хоча б потрапити до рф. Не вдалося. Отримали відмову. Чому, невідомо. Сама росіянка, корені російські, майже все життя прожила в Луганській області. Ніколи не була проти росії, не писала жодних і взагалі намагаюсь ніколи не писати та не вподобувати нічого. Але… зараз перебуваю за волею долі в Черкаській області. Вважаюся внутрішньо переміщеною особою. До таких в Україні упереджене ставлення, особливо (до тих) хто з Донбасу, перевірено. ….». У даному фрагменті наявне заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році.

Таким чином, обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України – заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі вчинене повторно.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України визнала повністю за обставин вказаних у обвинувальному акті, у скоєному щиро розкаюється та просить суворо не карати та дала детальні пояснення щодо її обвинувачення, які повністю підтверджуються з обставинами скоєння кримінальних правопорушень, наведеними в обвинувальному акті. На думку суду, покази обвинуваченої є послідовними й логічними, відповідають обставинам кримінального провадження, тому не викликають сумніву.

У зв’язку із зазначеним, суд визнав обвинувачену винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України, призначив остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнив обвинувачену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Використовуючи браузер ”Яндекс” із автоматично налаштованою спеціалізованою програмою для обходу блокування – ”VPN”, обвинувачений умисно, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, розуміючи публічний комунікативний характер соціальної мережі щодо можливості поширення у ній інформації, як серед свої друзів, так і серед невизначеного кола осіб, постійно використовував власну сторінку у соціальній мережі ”Одноклассники”, у тому числі для розповсюдження матеріалів, вподобауння публікацій пропагандистського характеру та поширирення їх серед невизначеного кола осіб, та таким чином закріпив на сторінці власного облікового запису доступний для перегляду іншими користувачами антиукраїнський інформаційний контент у якому міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.

На підставі викладеного, сторона обвинувачення інкримінувала вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2,3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників).

Обвинувачений повністю визнанав свою вину, зазначив, що вчиняв не правильно, щиро розкаюється у вчиненому. У зв’язку із цим, Суд обрав запобіжний захід у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 роки.

Керівник фізичного виховання в Житомирському професійному ліцеї у телефонних розмовах неодноразово заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, шляхом евфемізації (заміни пом`якшувальними або маскувальними словами, які використовують замість слів, які сприймаються як небажані, неприйнятні з метою зміни сприйняття небажаної інформації) ряду слів на означення агресивних дій рф, пов`язаних зі збройним захопленням території України, агресивної мети повномасштабного вторгнення, слів на означення військових оборонних дій України, пов`язаних із обороною населених пунктів, звільненням територій. Стверджував про несправжність, бутафорність сцен звільнення українських міст від російської окупації, а також звинувачуючи українську сторону у вчиненні воєнних злочинів на території України, у порушенні правил ведення війни, заявляючи, що українські військовослужбовці розбивають цивільну інфраструктуру. Виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, як ніби то таку, що спрямована проти фашизму (нацизму) як визнаного політично та історично безапеляційного зла, суспільно небезпечного явища, стверджуючи про панування в Україні фашистської ідеології, називаючи українців нацистами.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і показав, що за обставин зазначених в обвинувальному акті вчинив кримінальні правопорушення. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

Вироком суду обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 436-2 ч. 1, 436-2 ч. 3 КК України і призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна, та звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 3 роки не вчинить нового кримінального правопорушення.

Обвинувачений поширював матеріали, які містять виправдовування, визнання правомірною, збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, серед необмеженого кола осіб, оскільки його обліковий запис є відкритим до перегляду, а також серед 1 345 осіб, які є його «друзями» у вказаній соціальній мережі. Зазначені особи могли безперешкодно переглядати на сторінці облікового запису обвинуваченого «пости», «картинки», «теми», «дописи», які останній поширював.

Під час судового розгляду встановлено, що переслідуючи злочинний умисел, бажаючи настання негативних наслідків розповсюдження тзазначеної інформації, обвинувачений здійснював вищевказані протиправні діяння в контексті триваючої збройної агресії РФ проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинив усі залежні від нього дії на шкоду інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільству та держави, та довів свій злочин до кінця.

Обвинувачений безумовно та беззаперечно визнав провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у повному обсязі. У зв’язку із цим, суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на два роки без конфіскації майна та звільнив від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на рік.

Органом досудового розслідування встановлено, що обвинувачений, перебуваючи на території Закарпатської області у невстановленому досудовим розслідуванням місці, створила загальнодоступний профіль у соціальній мережі «Facebook» де зареєструвалась з метою створення, поширення та доведення до відома багатьох людей (невизначеного кола осіб-користувачів мережі Інтернет) своїх радикальних ідей та публічних закликів до дій, спрямованих на захоплення державної влади.

Будучи активним користувачем соціально-орієнтованого веб-ресурсу мережі Інтернет – «Facebook», обвинувачена особа розмістила та розповсюдила ряд матеріалів із публічними закликами до захоплення державної влади України,зокрема, на власній сторінці облікового запису  «Фейсбук» розмістила публікацію, що починається зі слів: «Під час війни владу не критикують, – сказала влада. Під час війни зрадників вішають, відповів народ» та завершується словами «гарантується вільне волевиявлення», розмістила публікацію, що починається зі слів: «ПАМЯТКА ЗЕЛЕНСЬКОМУ!!!» та завершується словами «принципам прямой демократии!!!».

Крім цього, встановлено, обвинувачена, будучи прихильницею мілітаризованої політики здійснюваної російською федерацією щодо України та підтримуючи ідеологічну основу так званого «руського мира», з використанням інформаційних ресурсів, свідомо поширює матеріали, в яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Обвинувачена свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.2 ст. 436-2 КК України визнала повністю, підтвердила вказані в обвинувальному акті обставини.

На підставі зазначеного, вироком суду обвинувачену визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.2 ст.436-2 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна та звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців. Речові докази повернено обвинуваченій.

 Покарання у виді штрафу.

  • Судом призначено покарання у виді штрафу за глорифікацію російської армії у месенджері «Вайбер». (Новозаводський районний суд міста Чернігова, справа №751/352/23 від 21 березня 2023 року)https://reyestr.court.gov.ua/Review/109707212

Обвинувачена у даній справі за допомогою свого облікового запису в месенджері Viber розмістила матеріали шляхом опублікування повідомлення з наступним текстом: «Урааа!!! Победа!!! Пусть только на части Донбасса. В городе ночью было тихо и сейчас спокойно. Соседи написали, прошли военные РФ, спрашивали есть ли раненные, больные, нужны ли продукты».

Внаслідок вказаних дій обвинувачена , шляхом надсилання вказаної публікації користувачу в месенджері Viber, виражала прихильність (глорифікація) осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи вказана публікація містить глорифікацію (вираження прихильності) до військових Російської Федерації, які згідно із ситуацією, яка складалась у цей час, здійснюють збройну агресію Російської Федерації проти України.

Своїми діями, що виразились у виправдовуванні, визнанні правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину у висунутому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України визнала повністю, не оспорює обставини, викладені в обвинувальному акті.

У своїй ухвалі суд дійшов висновку що обвинуваченійнеобхідним та достатнім покаранням для її виправлення та перевиховання необхідно призначити покарання, що не зазначено у санкції ч. 1 ст. 436-2 КК України, у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 гривень.

 Відмова у затвердженні угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений, після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акту та тексту угоди про визнання винуватості заявив про те, що свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 436-2 КК України не визнає, угоду підписав через необізнаність, і просив суд розцінювати його позицію як відмову у затвердженні угоди.

Захисник обвинуваченого просив суд відмовити у затвердженні угоди, а у вирішенні питання щодо повернення обвинувального акту поклався на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений не визнає своєї винуватості та заперечує проти затвердження угоди, а угоду про визнання винуватості укладено під час досудового розслідування, суд вважає, що у затвердженні угоди про визнання винуватості необхідно відмовити, а кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Особа, обвинувачена у даній справі, визнала вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та пояснила суду, що дійсно була зареєстрованою у соціально-орієнтованій мережі «Однокласники» під публічним загальнодоступним обліковим записом. Підтвердила, що дійсно позитивно реагувала шляхом проставляння відмітки «вважає класним» та поширювала публікації фотозображень чоловіка у формі військовослужбовця російської окупаційної армії з георгіівською (гвардійською) стрічкою на рукаві та військовослужбовця російської окупаційної армії, оскільки вважає, позитивним момент повернення батька додому незалежно, якої армії.

Наразі розуміє, що вчинила не правильно, обіцяє більше таких дій не вчиняти. Підтримує військових ЗСУ, пересилаючи на їх потреби відповідні кошти.

У зв’язку із цим, обвинувачена уклала угоду з прокурором, з участю захисника. На судовому засіданні просила її затвердити. Однак, не може вказати, які їй необхідно вчиняти дії на виконання обов`язку співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті вчинених нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 161, ч.ч. 2.3 ст. 436-2 КК України, думає, що не може вчиняти в майбутньому аналогічних дій.

Захисник підтвердив, що брав участь в укладенні між обвинуваченим та прокурором угоди про визнання винуватості.

Однак, зважаючи на те, що обвинувачена не усвідомлює які дії вона має вчинити на виконання вказаного обов`язку, а суд не встановив обставин за котрих остання може виконувати такий обов`язок, так як досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено направленням до суду обвинувального акта, а прокурором не доведено, що існують інші кримінальні провадження щодо обвинуваченої у котрих досудове розслідування триває, у зв`язку із чим вбачається очевидна неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань, що є підставою для відмови у затвердженні угоди.

Під час підготовчого судового засідання у даній справі, суд, розглянувши обвинувальний акт із угодою про визнання винуватості дійшов висновку, про не відповідність останньої вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України та Закону України про кримінальну відповідальність, виходячи із того, що із угоди про визнання винуватості та обвинувального акта вбачається, що особа обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, який карається обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією майна чи без такої. Указаний злочин є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, тобто посягає на основоположні принципи побудови суспільства, а тому не зважаючи на розмір кримінального покарання передбаченого санкцією статті, за своєю суттю є більш тяжким злочином ніж будь-який інший злочин, за який передбачено таке ж покарання у будь-якій іншій сфері правовідносин.

Суд враховує, що військова агресія російської федерації триває до цього часу. Призначення покарання, яке узгоджене сторонами кримінального провадження, без встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, системного аналізу особи обвинуваченого та умов, що спонукали до вчинення цього злочину, за таких обставин явно не відповідають інтересам суспільства.

У зв’язку із зазначеним, суд дійшов висновку про неможливість затвердження даної угоди та даною ухвалою відмовив у затвердженні угоди.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора, судом встановлено, що узгоджене сторонами покарання є поверхневим, формальним та таким, що не відповідає загальним засадам призначення покарання, закріпленим ст. 65 КК України.

Із посиланням на практику Верховного Суду, суд зазначив, що беззастережне визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, про які зазначено в умовах угоди про визнання винуватості, не відповідає дійсним обставинам справи та фактичній позиції обвинуваченої щодо пред`явленого їй обвинувачення, в чому зміг переконатись суд, заслухавши покази обвинуваченої під час підготовчого судового засідання, наданих нею під час з`ясування судом добровільності, істинності та щирості її позиції під час укладення угоди про визнання винуватості.

Тобто, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що затвердження судом угоди про визнання винуватості, не лише не відповідатиме інтересам суспільства, а й суперечитиме завданням кримінального провадження, а тому суд відмовляє в затвердженні угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України. 

Скасування звільнення від відбування покарання. 

Обвинувачена особа з власного облікового запису соціальної мережі «Одноклассники» шляхом проставляння відмітки «Вважає класним», неодноразово здійснила поширення публікацій, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а саме представників збройних формувань Російської Федерації та іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією. Виходячи з функціоналу соціальної мережі «Одноклассники», внаслідок поширення обвинуваченою вказаних публікацій вони були візуально сприйняті невизначеною кількістю користувачів соціальної мережі «Одноклассники», зокрема її друзями та підписниками.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена визнала фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень та свою вину у вчиненому, Попільнянським районним судом Житомирської області обвинувачену було звільнено від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з випробуванням протягом 2 років іспитового строку.

Тим не менш, Житомирський апеляційний суд у своєму вироку зазначає, що обов`язковою умовою застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.

Про неможливість застосування до обвинуваченої особи інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням свідчить те, що, остання вчинила кримінальні правопорушення, які відповідно до розділу ХХ КК України відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, в той час, коли відповідно до Указу Президента України №64\2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність цих злочинів.

З огляду на зазначене, вироком Житомирського апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченій та призначено нове покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком суду першої інстанції обвинуваченого у неодноразовому виправдовуванні агресії рф проти України, а саме вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами  2, 3 ст. 436-2 КК України з використанням соціальної мережі «Одноклассники» було остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та  звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього певних обов`язків.

Місцевий суд, призначаючи засудженому покарання, дійшов висновку про можливість виправлення без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі, визнав їх спроможними щодо неправильного застосуванням судом звільнення від відбування покарання, дійшов висновку, що реальне відбування покарання буде доцільним та відповідатиме меті його призначення.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги закону, які об`єктивно впливають на звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Водночас апеляційний суд акцентував, що обвинувачений здійснював виправдовування збройної агресії, глорифікацію представників збройних формувань Російської Федерації в період воєнного стану в Україні, що свідчить про виражені українофобські налаштування, негативне ставлення до української влади та народу, підтримання російської агресії проти України.

Зваживши на вказані обставини, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та новим вироком призначив покарання без звільнення від відбування покарання, що, на думку суду, сприяло би виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції підтримав Касаційний кримінальний суд Верховного суду.

На  переконання колегії суддів, призначене покарання є співмірним протиправним діянням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим унаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

У підсумку засудженому було остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. 

Під час розгляду справи про поширення у соціальній мережі «Одноклассники» матеріалів антиукраїнського характеру, в тому числі й таких, що містять виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань російської федерації, судом першої інстанції було обрано запобіжний захід у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від вибування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків.

Зазначений вирок було підтримано Вінницьким апеляційним судом, апеляційну скаргу прокурора про призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі без права на звільнення від покарання з випробуванням залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Тим не менш, під час розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду першої інстанції та апеляційного суду, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного суду звертає увагу на те, що обвинувачений, вчиняючи вказані кримінальні правопорушення під час збройної агресії рф проти України, не просто засвідчив свою антиукраїнську позицію, а й створив уяву у ворога, що громадяни України підтримують позицію російської влади, бажають приходу «руського миру» до українських міст та сіл, що в свою чергу підживлює в них впевненість в успішності їхніх дій на території України та спонукає до продовження війни проти України, адже заборонена в Україні мережа «Одноклассники» користується популярністю саме в російській федерації.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Вінницького апеляційного суду скасовано, справу направлено на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції, рішенням якого обвинуваченому призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Встановлення покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Обвинувачена неодноразово поширила публікації у соціально-орієнтованій мережі «VK» інших користувачів, зокрема, із зображенням заступника командуючого чорноморським флотом російської федерації капітана 1 рангу та текстом наступного змісту: «Замкомандующего черноморским флотом погиб в боях за освобождение Мариуполя от нацистов. Сообщила сенатор от Севастополя», чим здійснила поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України – представників збройних формувань російської федерації та виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Обвинувачена в судовому засіданні вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.436-2 КК України, ч.3 ст.436-2 КК України визнала. Розкаялася та пояснила, що дійсно поширювала інформацію щодо виправдовування агресії російської федерації, що не розуміла неправильності своїх дій та що порушує закон, але зараз розуміє злочинність своїх дій.

Суд приймає до уваги сукупність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому суд врахувує також особу винної, яка раніше не судима, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, має ряд тяжких захворювань.

Вироком суду обвинувачену визнано винною у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.436-2 КК України, ч.3 ст.436-2 КК України, призначено остаточне покарання у виді одного року та двох місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

Обвинувачений, будучи зареєстрованим у системі месенджер – Telegram, неодноразово надав текстову інформацію про розташування Збройних військ України із можливістю їх ідентифікації на місцевості в приватних повідомленнях месенджера «Telegram» на акаунт зареєстрований як «Правда 2022», зокрема, надавав подібну текстову інформацію: «танкова частина у районі Воєнведу, колишнє льотне училище», вказавши адресу, «продовольчій склад ВСУ територія жир комбінату на Баварії» тощо. Також обвинувачений поширював пропагандистські заклики, якими виправдовував та підтримував агресію рф проти України.

Таке діяння є несанкціонованим поширенням інформації про рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, вчинене в умовах воєнного стану, основними взаємозв`язаними ознаками та мотивами якого є: – спеціальний антидержавницький мотив – вчинення діяння на шкоду інтересам України; -мета – заподіяння шкоди національній безпеці України; -доведення через мережу «Інтернет» несанкціонованої інформації про рух, переміщення та розміщення військової техніки, українських військовослужбовців та інших утворених відповідно до законів України військових формувань умовах воєнного стану, розуміючи, що надана ним інформація в подальшому може бути використана проти ЗСУ, які здійснюють відсіч збройній агресії рф проти України. Також, кримінально караним фактором щодо не санкціонованості розповсюдженої інформації являється факт відсутності розміщення чи поширення цієї інформації Міністерством оборони України, Генеральним штабом ЗСУ, або іншими уповноваженими державними органами.

Суд визнає, що зазначені дії мають добровільний характер, здійснені з власного бажання, без фізичного та психічного примусу. На підставі цього, сторона обвинувачення інкримінувала вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 114-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України (у тому числі виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників).

Враховуючи щире визнання обвинуваченим своєї вини, суд визнав останнього винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.  3 ст. 436-2 КК України, призначив йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Майно, вилучене в якості речових доказів, конфісковано на користь держави.

Обвинувачений вчинив поширення матеріалу, у якому міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, вчинене повторно, за наступних обставин.

Раніше обвинуваченого було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників), але зазначений вирок не вступив у дію на момент вчинення повторного правопорушення.

У зв’язку із цим, обвинуваченому у даній справі інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників, вчинене повторно).

Вироком суду обвинуваченого визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. Крім того, враховуючи раніш винесений вирок, за сукупністю вироків, до призначеного обвинуваченому покарання за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання. Остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці без конфіскації майна.

З ідеологічних мотивів, росіянин пенсійного віку розповсюдив публікацію у вигляді креолізованого тексту на російській мові, що містить зображення мапи України виконаної в чорному, жовтому та білому кольорі, тобто в кольорах першого офіційно затвердженого прапору російської імперії 1858 року, написом «МАЛОРОСИЯ», державними символами російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття та текстом наступного змісту: «Україна припинить існувати цього року! Неоковирність керівництва ЗСУ веде до кінця цього проєкту. Знову буде відновлена ??дружня країна братів, а не зрадників та гадів, буде Малоросія! Проєкт України визнано: агресивно-зрадницьким і не життєздатним»(переклад з рос.), тобто здійснив розповсюдження матеріалів із публічними закликами до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території України, поєднаними з розпалюванням національної ворожнечі. Крім того, поширював текстові публікації пропагандистського змісту, чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом зображення, як визвольної війни.

У судовому засіданні обвинувачень відкинувши свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, посилаючись на те, що йому невідомо, яким чином на його сторінці могли з’явитися публікаціїї і яким чином він їх міг поширити в соціальних мережах, а також те, що навіть при поширенні таких, їх могли бачити лише громадяни Росії, є надуманими. Тим не менш, оскільки створення, збереження, поширення таких публікацій може бути лише з ініціативи та бажання користувача сторінки в соцмережах, його винуватість у вчиненні злочинів підтверджена у ході судового розгляду.

Крім того, обвинуваченим було виявлено принципове небажання розмовляти українською мовою. Для уникнення порушення прав обвинуваченого, на яке він посилався, суд забезпечив останньому перекладачу з українського на російську мову в ході судового розгляду та дослідження письменних доказів.

Віроком суду обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161 ст. 436, ч. 2 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 УК України, та призначено залишкове наказання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна зі позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на 3 роки. Зазначається, що вирок, за яким обвинуваченого засуджено за ч. 1 ст. 436-1 УК України, має виконуватись окремо.

Касьяненко Дмитро Леонідович

Касьяненко Дмитро Леонідович

Адвокат, керуючий партнер Юридичної компанії "Касьяненко і партнери". Від 2002 року, Дмитро Леонідович розпочав свій шлях у правничій сфері, пройшовши шлях від ключових позицій у бізнес-структурах до важливих ролей у державному секторі. Завдяки своєму досвіду, він став відомим фахівцем у галузях кримінального права, банківського та фінансового права, господарського та податкового права і процесу.

Подписаться
Уведомление о
0 Комментарий
Просмотры
Новее Старше
Inline Feedbacks
View all comments